Літературний процес у к.18-п.19 ст. Історичні передумови та закономірності зародження нової української літератури. Стильова різнорідність розвитку літератури перших десятиріч 19 ст. Колоніальність України на рубежі 18-19ст позначилась на соц.структурі народу. 16-17 «елітою» могла бути козацька старшина. Еліта денаціоналізувалась. Русифікація старшин зумовила поширення соц.неоднорідності. Колоніальність вплинула на сусп.свідомість. це деформує уяву про державу і людину в ній. «Патріотизм місячковий» поєднувався з імперськими амбіціями. Вплинула й на функціонування укр.мови, це майже прирекло її на загибель. Мова приватного стилю. Культ франц.мови, культури. Малоррсіське наречіє: а) не потрібне, бо це спотворений татарський діалект б) колишня повноцінна мова, зруйнована внаслідок використання укр.мови в) повноцінна мова з багатим фольклором. Маргінальність мови зумов.проблемним статусом літ-ри. Літ-ра укр.мовою вважалась простолюдською, доповненням загальної літ-ри. Така літ-ра може носити лише бурлескний хар-тер. Може стати універсальною і високохудожньою. Характер літ-ри в цей період зумовив переважання в ній сентиментальних настроїв та просвітницьких тенденцій (увага до життя простолюду, пошук в ньому природньої моральності та краси) Українську літературу від кінця 18 ст. називають новою. Порівняно з давньою це була література нової тематики, нового героя й нового мовного оформлення - твори, на відміну від давніх, написані українською літературною мовою. Література кінця 18 -40-х років 19 ст. характеризується новим поглядом на народ як позитивного героя художнього твору, що зумовило й відповідну систему художніх засобів. Становлення нової літератури народною мовою співвідносилось з процесом формування модерної української нації наприкінці 18-поч. 19 ст., що був зумовлений політичним фактором—опором етнонаціональній асиміляції колоніального українства та загальнокультурним—формування в Європі філософської концепції народності, народу. Колоніальність негативно вплинула на соціальну структуру укр. суспільства(спричинила відрив від селянства козацької старшини унаслідок їхньої русифікації) та суспільну свідомість, у якій сформувались два суперечливих почуття «містечкового патріотизму»(сентиментальною теплотою до рідного краю) та «імперських амбіцій»(бажанням реалізуватися в імперському центрі), що спричинило феномен «дводушшя»(яскраво втілений в особі Гоголя). Унаслідок цих процесів укр. мова стала сприйматися як а) провінційна — «містечкова», що не виключала, а доповнювала імперську—російську мову; б) мова простолюду; в) непрестижна, бо асоціювалася з політ. несамостійністю та соц. дискримінацією простолюду. Перший літературний твір народною мовою — «Енеїда» Котляревського — відкрив новий етап існування укр. літ-ри. Він породив літ. традицію, що на зламі 18-19 ст. закріплювала характер укр. літ-ри як а)провінційної(«для любителей малороссийской словесности»); б) простолюдинської (вважалося, що мовою простолюду можна писати твори про простий народ на рівні його «горизонту розуміння»), що дало поштовх для поширення бурлескного стилю; в) як доповнення до загальноросійської імперської літ-ри, що не заперечувала колоніальний статус, але водночас реалізувала сентиментальні почуття до «малої батьківщини». Такий характер укр. літ-ри в цей період зумовив домінування в ній сентименталістських (емоційність, розчуленість, що перемагає раціональність, ностальгія за минулим) та просвітницьких (увага до життя простолюду, пошуку в ньому природної моральності й краси, водночас дидактично-виховна позиція щодо нього, заснована на християнських ідеалах терпимості, покори, працелюбності) тенденцій. Дві генерації письменників: просвітницько-сентименталістська (протонаціональна) – 18-19ст та 1 десятиліття 20ст: Котляревський, Гулак-Артемовський, Гоголь, Квітка-Основяненко. Властиве: - синдром дводушшя - літ.творчість не була повязана з нац.самоідентифікацією (укр. і іншими мовами). Писали українською, відчуваючи сентиментальні почуття ...